На шматки розривають...

Глибина... Суцільна прохолода,
Плести за рікою... Неземна насолода,
Замкнуте коло, бар'єр у ритмі уяви,
Шелест спогаду дме в бік примарної слави;

Загубитись в пустелі й відчути смак спраги,
В тумані спочити й набратись відваги,
Почекай... Зупинись... Осягни сенс свободи,
Побудуй до свого щастя зикуратнії сходи...

Легенда єднала всі віки та епохи,
Вавилон мурували й не боялись нітрохи,
Збереглися у надрах усипальні церковні,
Ехнатон і Рамзес - історією завжди шановні..

Ти реальна людина... В тобі розум і воля,
Творчі сили дала кожному з нас своя доля;
Пізнавай велич Світу, і догми, і віру,
Пригорнись до того, хто чекатиме щиро...

Охопи усім зором світогляд мистецтва,
Створи покоління на противагу купецтву,
Просто стань тим обличчям гуманного люду,
І не згадуй фарисея з Іскарти - Юду...

Всі бажання миттєві й тривалі,
Але в мрію продовжуй вірити й далі
бо ступінь натхнення, що вона нам підносить,
у душі розраду і щастя приносить...
         (подумки втраченого натхнення...)