Знов чути клекіт вороння –
Життя поховане у труни.
І вже немає вороття,
І ніде дітися від суму.
Де спокій, що покинув нас?
Де тиша? довго не настане?
Де, Господе, твій трубний глас?
В безодні, в темряві десь канув?
Де спів пташок, дитячий сміх?
Де сонце тепле і ласкаве?
Де хмари білі, наче сніг?
Де росянисті ніжні трави?
Де розум дівся у людей,
Шо разом стали хижаками?
І де той справжній Моісей,
Що з прірви виведе державу?
Не сплю ночами і молюсь:
Дай душам нашім шанс спасіння!!!
І чи достане, я боюсь,
Надії, віри та терпіння?...
картинка из Сети
Знов чути
© Copyright: Георгий Олегович Хват, 2014
Свидетельство о публикации №114061202359
Свидетельство о публикации №114061202359
Рецензии