Лепестки старинного романса с украинского

ПЕЛЮСТКИ СТАРОВИННОГО РОМАНСУ (Ліна Костенко, https://www.facebook.com/pages/-/1380436192191454)

Той клавесин і плакав, і плекав
чужу печаль. Свічки горіли кволо.
Старий співак співав, як пелікан,
проціджуючи музику крізь воло.

Він був старий і плакав не про нас.
Той голос був як з іншої акустики.
Але губив під люстрами романс
прекрасних слів одквітлі вже пелюстки.

На голови, де, наче солов'ї,
своє гніздо щодня звивають будні,
упав романс, як він любив її
і говорив слова їй незабутні.

Він цей вокал підносив, як бокал.
У нього був метелик на маніжці.
Якісь красуні, всупереч вікам,
до нього йшли по місячній доріжці.

А потім зникла музика. Антракт.
Усі мужчини говорили прозою.
Жінки мовчали. Все було не так.
Їм не хотілось пива і морозива.

Старий співав без гриму і гримас.
Були слова палкими й не сучасними.
О, заспівайте дівчині романс!
Жінки втомились бути не прекрасними.

ЛЕПЕСТКИ СТАРИННОГО РОМАНСА (вольный перевод П.Голубкова)

Тот клавесин и плакал, и ласкал
Печаль чужую. Свечи плыли вяло.
Певец седой пел, словно пеликан,
Сквозь зоб цедилась музыка, стекала

Он старый был и плакал не о нас.
И голос был, как из другой акустики.
Но рассыпал под люстрами романс,
Как лепестки прекрасных слов и музыки.

На головы, где, словно соловьи,
Свое гнездо свивают вечно будни,
Упал романс, о неземной любви.
Он говорил слова волшебно-чудные.

Он подносил вокал свой, как бокал.
Он был в манишке, с бабочкой и брошкой.
Толпа красавиц, вопреки векам,
К нему по лунной двигалась дорожке.

А после смолкла музыка. Антракт.
Все джентьмены говорили прозою.
Молчали дамы. Было всё не так.
И не хотелось пива, или морса им.

Старик тот пел без грима и гримас.
Были слова горячими и страстными.
О, спойте каждой девушке романс!
Устали дамы быть не столь прекрасными.