Я тримаю в руках фотознімок старий,
На нім хлопець, стрункий і високий,
Це мій прадід,що буде завжди молодий,
У свої двадцять три повні роки.
Залихвацько кашкета підняв догори,
І усмішка на повне обличчя,
Він герой мого часу й своєї пори,
Врятував він минуле сторіччя.
Своє серце гаряче і душу палку
Батьківщині навік присвятив,
Заслужив, мабуть, в Бога він долю таку
Заспівати останній мотив.
А в селі над рікою дружина, донька,
друзі, рідні, поля неозорі,
Але чорна, жорстока ворожа рука
Розлила в світі горе як море.
Він як воїн билинний, на захист постав,
Заслоняючи землю собою,
Щоб скоріш Перемоги день світлий настав,
Він зигзицею ринув до бою.
Ні, немає у пам'яті днів забуття.
Не розтанув, не злився з землею.
Ясним соколом – в небо, корінням в життя,
Став мій предок уранці зорею!
Мий предок
© Copyright: Евгения Печенюк Фёдорова, 2014
Свидетельство о публикации №114061103092
Свидетельство о публикации №114061103092
Рецензии