И Джотто - не художник стал, а спутник... с украин

*** (Ліна Костенко, https://www.facebook.com/pages/-/1380436192191454)

Вже Джотто — не художник, а супутник.
Вже навіть десь комп’ютер — диригент.
І з кожним днем все легше нам забути
останню з найпрекрасніших легенд.

Болить земля, закутана в асфальти.
Як дивний сон, як давні міражі —
рожева айстра. Мерехтіння смальти.
І кольоровий світ крізь вітражі.

Куди ж душа між буднями кочує,
марнуючи відпущений їй час?
Невже ніхто нікого вже не чує
у круговерті втоми і нещасть?

Все миготить. Всьому немає ліку.
А небо знову тихе на зорі.
І ми — поети атомного віку —
останні трубадури на землі.

*** (вольный перевод П.Голубкова)

И Джотто - не художник стал, а спутник.
И где-то есть компьютер - дирижер.
И завтра станет забывать не трудно
Легенду, что мы помним до сих пор.

Болит земля, закутана в асфальты.
Как странный сон, как древних миражи -
Розова астра. И мерцанье смальты.
И разноцветный мир сквозь витражи.

Куда душа меж буднями блуждает,
Теряя время, что Господь дал ей?
Ужель никто нас слышать не желает
В плену беды, усталости своей?

Мелькает всё. Всему числа уж нету.
А небо снова тихо на заре.
Мы - атомного века все поэты -
Остатки трубадуров на земле.