Біля моря, серед скель
Йшов веселий дід Костель.
Йшов він, людям посміхався,
Ні до кого не звертався.
Гляне прямо - сивість хмар,
Мов волосся у примар.
Гляне вбік- і тут блакить,
Корабель ледь майорить.
Кожен день Костель прямує.
Ніч у день завжди фарбує.
Ледь побачив ти його -
Враз тягар з душі зняло.
По Землі йде день-у-день
Добрий дядечко Костель.
Стане ніч — засне старий,
Зранку ж в путь іде мерщій.
Нащо - й сам дідусь не знає,
Тільки подорож триває.
Пан Костель
© Copyright: Екатерина Голуб, 2014
Свидетельство о публикации №114061006121
Свидетельство о публикации №114061006121
Рецензии