Лина Костенко. Идут снега...

 

Лина Костенко (р.1930) 
 

*  *  * 

Здесь плечи сосен – в белых эполетах,
ворона позументы им клюёт.
А где-то, может, на чужих планетах
весна дубравам листья раздаёт.

Снега идут – печальны и нездешни,
идут, идут – куда хватает глаз,
как будто цвет космической черешни
вселенский холод высыпал на нас.

А где-то там – галактик звёздных млечность.
Бескрайность в запредельном далеке. 
Идут снега... Плюс минус бесконечность...
Растаяла снежинка на щеке.


(перевод с украинского –
Валентина Варнавская)

   

Ліна Костенко (нар.1930) 


*  *  *   

Ще плечі сосен в срібних еполетах,
ще брузументи ворон їм клює.
А там десь, може, на чужих планетах,
весна дібровам листя роздає.

Снігі ідуть сумні і нетутешні,
ідуть і йдуть із неба врізночас, –
мов пелюстки космічної черешні
холодний всесвіт струшує на нас.

Десь там галактик зоряна танечність.
А де початки, де її кінці?
Ідуть сніги... Плюс мінус безконечність...
Сніжинка тане в мене на щоці.

 
© Ліна Костенко. «Триста поезій»