Давно чужа вже, невідома,
Холодна, моторошна з’ява.
Чи навіть так собі - знайома,
Аби щотижня з нею пити каву.
Дзвінки в нікуди, все байдуже,
Холодна осінь за вікном.
Сердите небо в дощовій калюжі,
А замість тебе вкотре - Інтертелеком.
Я посміхаюсь, я весела,
Хоча отруєна від болю і жалю.
Вже не живу, а співісную,
Але ще дихаю, бо я люблю.
Ще дихаю
© Copyright: Настя Лисицина, 2014
Свидетельство о публикации №114061001094
Свидетельство о публикации №114061001094
Рецензии