Вкотре сутеніє в недоладнім світі,
Де встромила хижо пазурі зима
В серце, отруївши довгождані миті,
Знищила назавжди те, що досі мав.
Замість оберегів залишила мітки,
Майже чорно-білі, до весни стійкі.
Охолола лава й пошепки нізвідки
Лине божевілля з втомою віків.
Чуєш ніжну пісню втраченого щастя?
Так, вона зникає, рветься на шматки.
Спогади влітають у відкриту навстіж
Браму невагому, по мостах хитких.
Важко їх зловити, бігаючи колом,
Важко залишити, дихаючи цим.
Та найважче знову заспівати хором,
Щезнувши в пустелі забуттям німим.
Вкотре сутеніє в хащах на узбіччі,
Снів безкомпромісних пагубна печаль.
Знаю сяйво близько й спогади не вічні,
Тільки камінь в грудях все мовчить, нажаль.
15:17, 9.06.2014 рік.
Зображення:
Сутенie
© Copyright: Прокопенко Юрий, 2014
Свидетельство о публикации №114060906388
Свидетельство о публикации №114060906388
Рецензии
Понравилось, но с камнем что-то нужно делать... Может согреть кого...
Я по-матерински)))
Здесь красивый украинский у Вас - легкий, естественный, без нажима мысль ложится.
Мира, вдохновения и понимания. Пусть сбудется все
С уважением. Т.Л.
Татьяна Луцишина 23.06.2014 23:05 • Заявить о нарушении
Я по-матерински)))
Здесь красивый украинский у Вас - легкий, естественный, без нажима мысль ложится.
Мира, вдохновения и понимания. Пусть сбудется все
С уважением. Т.Л.
Татьяна Луцишина 23.06.2014 23:05 • Заявить о нарушении
Спасибо большое за отклик! Удачи Вам и вдохновения!!
Прокопенко Юрий 23.06.2014 16:04 Заявить о нарушении
Прокопенко Юрий 23.06.2014 16:04 Заявить о нарушении