Ще трішки і зустріне знову,
Мене кохана Україна.
Яке то щастя, як чудово -
З любов*ю обійняти сина.
Яка то радість бачить друзів,
Сусідів, близьких і знайомих.
Зірвати квіточку у лузі,
Забуть душевную утому.
Пройтися рідними стежками,
До школи, щиро, заглянути.
Сказати : " Дякую " - вустами,
За те, що не дала забути.
За те, що людяності вчила,
За найпрекраснійшії роки...
О! Як же те містечко миле,
Де починала перші кроки!
Ще трiшки...
© Copyright: Раиса Андрейчук, 2014
Свидетельство о публикации №114060905825
Свидетельство о публикации №114060905825
Рецензии