Сідає сонце, темрява приходить...
У темноті з'являються вогні.
Вони наш погляд притягають, ніби просять:
Згадайте, були з вами ми завжди.
Нас зачаровує вогню яскраве світло,
Дає тепло, а може й попекти.
Тому його ми любимо і боїмося,
Та є бажання позмагатись й страх перемогти.
Ось раптом починає дивні танці,
Злітає вгору, стрімко вниз летить.
Умілу руки роблять такі рухи,
Малюють в темряві, що аж в очах мигтить.
Вогняні квіти звідкись випливають.
Вогонь тріщить і голосно шипить.
Це юний спінер нам красу дарує,
Бо в серці та очах вогонь горить.
Вогн1
© Copyright: Татьяна Мазарова, 2014
Свидетельство о публикации №114060902756
Свидетельство о публикации №114060902756
Рецензии