Рожевий фанатизм

(вибрані думки)

У ті часи, коли був зовсім я ще юним
Коли лиш починалися змагання «міс».
Я на блешню кохання чисту клюнув,
Не знав, що посміхаючись водитимуть за ніс.

Мені здавалось, що краса очей, обличчя...
Красу душі підкреслюють завзято.
Що обираючи красунь років, сторіччя
Ми доброчинності і миру робим свято.

Та правда із реалії, з життя земного
Мені відкрила очі на проблему фанатизму.
Від найвродливіших до, вибачайте, найстрашного
Стоїть - «дорівнює». Рівняє мудре з дебілізмом.

У всіх потреби перш за все – фізичні.
Поїсти, попоспати, відродитись вдало.
Можливо, що у «міс» і дупи симпатичні,
Та всередині, як у всіх, - начинені лиш калом.

І пукають вони не п’ятим запахом Шанелі.
Їх мить також потрібно добре час від часу.
Рожеві та гламурні заробляють у борделях,
А деякі катаються у славі на «Феррарі» та Пегасах.

Ми рівні всі: на світ зявляемось по схемі, однаково.
Лише нас розділяють відстані та суми в банках.
Для щастя ми шукаємо не Бога а підкови...
Не чуєм ближнього...
                неначе сидимо по одномісних  танках.

Ми фанатієм по командам, олігархам, виконавцям...
Ми слідуєм їх вчинкам, моді та бажанням.
Лиш друзів на правиці перелічуєм по пальцях,
І часто за життя не зустрічаємось з коханням.

Поет ХХ сторіччя 8 червня 2014 року  м.Варшава