В обiймах
мов каменем на воду,
впав...
Кругами порозводив,
душі тонку природу,
не спиняв...
Її дна не знаходив,
середини доходив й,
брав...
В обійми насолоду,
й в замін, мені свободу
дав...
І я, і ти, й обій-ми,
по тій воді, так вільно,
плили...
Й щось неймовірно цінне
з долі долонь, повільно,
впили...
(ХТ 04.06.2014)
Свидетельство о публикации №114060803078