Колись один янгол у тиші нічній
Мені шепотів жахливі слова.
Казав, що кохання нема
І без сенсу все наше гріховне життя.
Промовляв, що чекає усіх нас лиш пекло,
Зрадників, брехунів, лицемірів.
Свідком тих слів було тільки небо,
А янгол мій біль облудою міряв.
Я плакала довго і важко,
Обпершись на плечі небесні шукала довіри.
Зустріла байдужість, пустку і смуток,
А як сонце зійшло, я знайшла чорне пір’я...
Янгол
© Copyright: Настя Лисицина, 2014
Свидетельство о публикации №114060801171
Свидетельство о публикации №114060801171
Рецензии