Ти певен?

...Навіщо мене називаєш пророком
І прагнеш побачити мій диво-світ?
Чому я сумнішим стаю з кожним роком
Ти хочеш детальний отримати звіт?

Я кожної ночі дівлюся в безодню –
Крізь погляд мій в сни зазирає вона.
За жадібну душу, шалено голодну,
Йде десь під махсомом незрима війна.

Снаряди-думки пролітають парсеки,
Руйнуючи ницих бажань моноліт.
Та гавкають пси і ланців їхніх скрегіт
На поміч дітей закликає Ліліт.

Ти теж забажав зазирнути в безодню?
Дивися у ока мого мікроскоп
Крізь лінзу зі слів невимовно холодних.
Та вчасно, як встигнеш, скажи собі «стоп»...

2010-07.06.2014
Пи.Си. Переробка твору


Рецензии