... раптом коло,-
Камінним тином
Шатер здійнявсь у височінь,
Куди не підеш,- граніт довколо
Безповоротності кидає тінь.
Мацаєш руками у буденній тиші
Глуху стіну, - щоб видряпати
Хоч один каміньчик,
Зробити хоч одну шпарину,
Припасти оком і дивитись до схочу
У зоряну і ще незрозумілу далину.
Стираєш пальці об цемент каміння
До мозолів, до крові, до кісток,
І переконаний, що варті ці старання,-
Побачить спалахи небачених зірок,
Щоб невідоме світло засліпило очі
І вразила тебе отрута пізнання,
Щоб розум твій злетів над царюванням ночі
І полетів у простір суті..
А там, старі як світ знання,
Давним-давно лежать забуті.
Коло
© Copyright: Яян Иванов-Валеков, 2014
Свидетельство о публикации №114060700491
Свидетельство о публикации №114060700491
Рецензии