Василий Поддубняк - Замрёт и снова ятаганом

Из украинской поэзии:

Василий Поддубняк

* * *

Замрёт и снова – ятаганом,
И только стон на сотни га!..

Природа золотым туманом
Лежит на серых берегах.

И меньше серости и боли,
И больше золота окрест!

Глаза подсолнухов над полем
Тревожно смотрят в глубь небес.

А там опять – свинцовы тучи,
Просёлок ливнями размыт.

И ятаганом тать могучий
Край неразумный наш крошит.

Когда же кончится та драма
И майская вздохнёт земля?..

И на холме, подобно храму,
Засеребрятся тополя?

На брани люди всё простые.
И Млечный путь затих в дыму…

Где мёртвые и где живые?..
И кто завидует кому?

Перевод с украинского М. Ахмедовой-Колюбакиной

Василь Піддубняк

* * *

Затихне й знову – ятаганом,
І тільки стогін на сто гін!

Природа золотим туманом
Вкриває сірі береги.

І менше сірості навколо,
І більше золота навкруг!

Очима соняшників поле
Тривожно зазира за пруг.

А звідти – знову темні хмари,
Розмитих путівців розмай.

І ятаганом тать примарний
Незрозуміло крає край.

Коли ж скінчиться ця вистава
На тлі травневої пори?..

На пагорбі Зажури й Слави
Стоять в дозорі явори.

А люд увесь – увесь на брані.
Чумацький шлях в імлі затих…

І де тут перші, де останні?
Чи заздрить мертвим хто із них?..