В обiймах сну

По вінця блакитне небо
Наповнило келих дня…
Вставати вже, мабуть, треба,
Бо щось гомонить рідня…

Та пахощі свіжого сіна
Мережива сну ще плетуть, -
Подушка із нього й «перина»
В духмяні обійми беруть…

Все ж вирвалась з них… Заніміла: -
Це був тільки сон?! – Зупинись! –
Що мама мені гомоніла?..
-Матусю рідненька, вернись!..

Сльозами зволожені очі…
Пробачте! – Старе як мале…
Властивості наші жіночі –
Це слабість хвилинна… мине…

На пагорбах біля затоки
Нарвала я квітів, трави… -
Сушу для подушки… під щоку… )))
В них снів запашних… острови…

Прозоре осяяне небо
Наповнює келихи дня…
За справи вже братись треба –
Онука ж у мене!.. рідня…

06.06.14


Рецензии
Наши сны бывают разными,но так хорошо,что мы в них
встречаемся с теми,кто уже так далеко...
Пусть цветы и травы,собранные Вами,долгими зимними ночами
помогут навеять приятные сны!
С теплом души!

Римма Дроздова   06.06.2014 14:34     Заявить о нарушении
Спасибо, другиня! И тебе светлых дней, добрых снов!

Любовь Берегиня   06.06.2014 15:04   Заявить о нарушении