Росла у полі квітка.
Така мила, тендітна.
Як дівчинонька гарна
І клопоту не знала.
Та раптом налетіла
Страшенная хмарина
І била, градом била.
Безжально ту дитину.
Їй обірвала "крила".
Від страху вся тремтіла.
Та не здалася квітка
Й трималась як могла.
Все,думала,загину!
Цей світ навік покину.
Ніколи не побачу
Свій милий, рідний край.
Аж раптом вийшло сонце...
Враз квітка схаменулась!
Щоб дякувати долі
Пройти треба печаль!
22.03.2014 г.
Укра на-кв тка
© Copyright: Людмила Зубок, 2014
Свидетельство о публикации №114060501282
Свидетельство о публикации №114060501282
Рецензии