***

"Історія, що трапилася не зі мною, а з кимось іншим. Я тут взагалі ні до чого"


Ми щирили посмішки одне перед одним. Нумо - у кого найширша?
У кого природніший вигляд? Безпосередніший? Швидше хлопчику, швидше!
Не дай мені зрозуміть ні на мить, що перед тим, як мені відчинити двері твоєї гримерки,
збився у грудях твоїх темпоритм
і бігти почав із моїм темпоритмом наввипередки.

Не дай мені зрозуміть - відводь очі, щебечи у віконце.
Щебечи у дзеркало, знімаючи грим, щебечи!
Познайом мене зі своєю коханою? ("Сонце",
Як ти її звеш). А я посміхатимусь, ледь дишачи.
При тому так щиро, що в мене з напруги зведе щелепу:
"Ну сонце, то й сонце, можливо і зорі, я бачила в світі і більшу халепу."

Однак, я не дам це тобі зрозуміть, а лиш мимохідь скажу:
"Була рада бачити!
Хороша пара, великі ростіть, ну а я вже, знаєте, йду - до побачення!"
І вийду.
І хОду для більшого куражу!

А згодом,
Ховаючи в джинси спітнілі долоні,
Я буду складати цей вірш в голові.
Вдруковувать риму пульсуючу в скроні.