Заходь до мене в душу, розташовуйся,
Та перед цим протри підошву на взутті,
Ти не соромся, мій гість запрошений,
Тепер ти в мене десь у животі…
Як зголоднієш, відкрий, мов холодильник, серце
Але не досить часто, щоби не згоріло,
Ти їж усе що тільки заманеться,
та не надкушуй дуже, аби не опустіло…
Ти поблукай по нутрощах, як в лабіринті світу,
Якого ще не видано усім.
Ти не забудь подарувати шлунку квіти,
Аби не зажадав він жертв людських…
А мозок ти потіш шматочком слова,
Щоб він хоч інколи зумів згадати,
Що те, котре мені таке знайоме,
Зумів найшвидше в себе відшукати….
Мою печінку краще не чіпай, вона самотня,
І толку як від органу немає,
Вона твоєму мозку не знайома,
Тож хай собі десь в нутрощах блукає…
Ти ноги витер? так? Чудово!
Дивись, аби не наслідив…
Ну все. Давай іди додому.
Бо щось ти в мене довго загостив!
Кошова М.М.
30.04.2014
Заходь до мене в душу, розташовуйся,
© Copyright: Марина Кошевая, 2014
Свидетельство о публикации №114060400548
Свидетельство о публикации №114060400548
Рецензии