Як доля радіє, той щастя в нас є!
Світанкове сонце за світлом зове,
в бездоння, без страху в Любові обійми,
аби бути справжніми в казці чарівній…
Стривожить не мушу, зігрію без міри
коханням своїм я, з пристойним терпінням
мій погляд, слів дотик зустрінеш,
цілунком ласкавим враз зцілиш…
Од присмаку болю чіткі слова правди:
ми разом з тобою навчились прощати…
Бо, як би не жилося гірко в цім світі,
для Бога усі ми, лишаємось діти!
Для Бога...
© Copyright: Виктор Сурженко, 2014
Свидетельство о публикации №114060309909
Свидетельство о публикации №114060309909
Рецензии