Якi ми щасливi були у дитинствi

                Тіточці Галі.

Які ми щасливі були у дитинстві –
На пагорбах мирно паслися вівці,
Як в мирному небі біленькі хмаринки,
А ми визирали із вікон хатинки.

Біленька, чепурненька на краю села,
Та хатка у спогадах наших сплива...
Бо вірили у людське покаяння,
Надію плекали – війна та остання!

Багато чого ми не знали в дитинстві...
Добре було нам в старенькій хатинці,
У прабабці літечком ми гостювали,
Бабунею – так її лагідно звали.

Багато-багато Вони пережили,
Та щастям було їм онуків глядіти.
Ми швидко зростали, бавились-грались,
А Вони доглядали та милувались.

На білу шовковицю ми видерались –
Нічого у Світі тоді не боялись.
Нічого не знали про жахіття війни...
Які ж бо щасливі ті роки були!

У спеку криниченька нас напувала,
Зелена вербиченька – та притуляла,
Річка купала в сріблястій водиці
Голенькими нас на пісчаній косиці.

Які ж ми щасливі були у дитинстві –
Садок дарував соковиті гостинці,
Не знали, що є десь багаті і бідні,
Голодні не були, обуті, одіті.

Не знали, що од річки до самої хати
На плащ-наметах лежали солдати,
Побиті, скалічені нещадно війною –
Їх винесли, витягли з запеклого бою!

Не знали, що шпиталь тут був польовий,
І що боротьба, як на передовій,
Точилась за їхнє життя безупинно,
А тих, хто не вижив, ховали поспішно...

Фронт насував – відступали солдати,
Від вибухів шибки вилітали у хаті...
Не знали – під грушею, де наша колиска –
Могила солдата без обеліска...

Багато-багато, про що ми не знали –
Бабуня нічого про те не казали...
Там, де розцвітає барвінок хрещатий,
Синочка поцілив катюга проклятий!

Хлопчисько з переляку ховався в окопі,
Фашисти не пожаліли убогу –
Знущалися з сміхом! – Ти єсть партізан!
І постріл життя молоде обірвав...

Не діждав хтось ріднесеньких синів і батьків...
А їм став могилою берега схил.
Прокльони і сльози – жахлива війна!
А річка героїв кістки вимива...

Не стало вулиці, що звалась Ягнюківка,
Заросли терниками садки і подвір’я.
Місток через річку вщент розвалився –
Колоди дубові пожухли мов листя.

Нема тії хати – зосталася глина,
Та каска солдатська у купі каміння.
Іще червоніють ягідки полуниці,
Як кров тих солдатів, просякла з землиці!

Порушили Мир біснуваті злочинці!!!
Які ми щасливі були у дитинстві...

                1.VI.2014р.