Донечци милий, Олечци...
На край світу, серед хвилі,
Де зселяли каторжан! -
Кару сам призначив нині,
Сліз наливши повний жбан.
Плаче дочка, плаче жінка,
Серце рветься на смужки
І сімейна гнеться гілка -
Перелому не зрости.
Сахаліном зветься острів,
Він байдуж до болю, сліз,
Смутком в груди, мовби постріл
Йго вітання, тільки зліз
З літака в обійми вітру,
В лютий *) – в зуби хижака,
Що внесли отрут макітру
В тіло грішне Вержака.
Скорпіон в кільці вогненнім
Сам себе вбива гачком,
Втратив Україну-неню,
Як пальне за літаком.
*) Лютий (укр.) – февраль.
Написано в феврале 1983 г.,
реставрировано в июне 2005 г. (24.06.)
© Copyright: Афанасий Вержак, 2014
Свидетельство о публикации №114060307088
Свидетельство о публикации №114060307088
Рецензии