Літо липнуло до вікон, як
Липи цвітом невпинно сипали.
І лілеї під тими липами
Виплітали моє безсоння.
Обертались долоні крилами.
Обіймала літеплість лапами –
Опечалену і знесилену
Все просила мене не плакати.
А полин полонив п’янливістю.
Лопотіло всю ніч Купалину:
«Будеш лихом любові спалена!
З ополонки не зможеш виплисти!».
Та усе у полях розтануло,
Як за ними Світило виспалось,
Тільки краплі роси дзеркалами
До очей моїх сонних кліпали
І суцвіття духмяні липові
До подолу все далі сипались…
31.05.14
Липень
© Copyright: Ульяна Кривохатько, 2014
Свидетельство о публикации №114060304930
Свидетельство о публикации №114060304930
Рецензии