Ой, ви, браття-рос яни!

Ой, ви, браття-росіяни, чи геть подуріли?
Ви нам в спину застромили величезні вила.
Ми з хліб-сіллю зустрічали, радо вітали.
Ви лапші на вуха вішали, а нас грабували.
Розбивали банкомати, по людях стріляли.
На послідок ще й чеченців до нас доставляли.

Братики ріднесенькі, ви ж синочків вбили –
Молоденьких, не жонатих. Матері сивіли.
Мами плакали, кричали, Бога призивали.
Рідні, друзі та всі люди в останній путь проводжали.
Обіцяли захищати, навести порядок.
Ми обіцяне чекали. Ми вам довіряли!

В інтернеті писали, що ви – наші друзі.
Нащо ж тоді грабували й убивали в смузі?
Нащо будинки палили, авто розбивали?
Нащо стали бузувірами, бомби кидали?
Миротворцями назвались – наш хліб їли.
Розрушили всю країну, лиха наробили!
Хто в Росіі додумався народи дурити?
Путін? Лавров? Ради грошей, людей пригнобити?

Не буде вам, панове, вкраїнського сала!
Хліба-солі пошукайте десь інде, якщо вам замало!
                3 июня 2014г