Вірші,вірші
буденність світу
що забирає всіх на дно.
На дно спокуси,виживання
де всі давно вже чисте зло.
Що не шукає те майбутнє
бо не потрібне їм воно.
Всім тільки треба повернутись
в той час коли ще щось жило.
Жило тим щастям,не грошима,
той щирістю і тим добром.
Вісьма ми нотами,
собою...
І тими хто любив не зло.
Що ж насолоджуйтесь тим світом
та егоїзмом що з'їда.
Все те живе та добре в тобі,
лиш залишає небуття.
Те небуття що тільки біллю
все ж нагороджує тебе.
І поглинає те коріння
що вже давно-давно,
згниле.
2009
***
© Copyright: Марина Юневич, 2014
Свидетельство о публикации №114060205983
Свидетельство о публикации №114060205983
Рецензии