Старе кафе, яке не в моді,
Маленький стіл і лампа на столі,
Сидить один він на порозі,
І думає , минули дні...
Минулі дні, які він не забуде,
Він в пам'яті шукає світлу мить,
Яка надією на щастя буде,
Але надія поки спить...
Чого йому потрібно відшукати,
Кому сказати: „Є Любов „?
Він іншим вже не зможе стати,
Бо зрозумів, що є Любов.
А янголи літають в небі,
І посміхаються йому з гори,
На тебе ще багато інтермедій,
Чекає друже у житті.
***
© Copyright: Артур Константинов-Винницкий, 2014
Свидетельство о публикации №114060203665
Свидетельство о публикации №114060203665
Рецензии