Калина зимы
Пламенем белым к жизни вернула.
Как же зимою калина алела,
Горстку надежды мне протянула.
Поздняя ягода поздних соблазнов,
Майская дымка весенних утех.
Нежность, припухлостью губ этих красных
Светится тихо-счастливо сквозь снег.
Я выбираю сегодня разлуку,
Чтоб неустанной душе угодить.
И попрощаюсь с калиной-подругой.
С грустью она на меня поглядит.
Вскинутся белопушистые брови.
Час ожиданья и время дорог.
Доля моя -горсть калины с любовью,
Бьется над горечью прошлых тревог.
*****
Полымем зыркім душу апаліла.
Полымем белым ўзняло з небыцця.
...Ой жа зімой закіпае каліна,
Гронка яе — як надзея жыцця.
Позняя ягадка позняй спакусы.
Вэлюм маёвы растаў па вясне.
Запунсавела-прыпухлыя вусны
Свецяцца ціха-шчасліва праз снег.
Выберу сёння якую вандроўку,
Каб неўталоннай душы дагадзіць?
Светла аклікну каліну-сяброўку —
Сумам маім на мяне паглядзіць.
Белапушыстыя ўскінуты бровы.
Час замірання. I час адкрыцця.
Доля мая — нібы гронка любові
Б'ецца над сцішанай голькай жыцця.
http://yaugeniya.ru/kalina-zimy Каліна зімы.
Яўгенія Янішчыц;(Евгения Иосифовна Янищиц) с Белорусского.
Свидетельство о публикации №114060202935
Инна Велькина 04.02.2015 06:37 Заявить о нарушении
Инна Велькина 04.02.2015 07:00 Заявить о нарушении