Я є ніщо, тепер я - нуль,
Мій час назавжди відліта,
Не чути вже мені зозуль,
Хай лічуть вам вони літа.
Ну що ти зробиш із нулем?
Нуль не потрібен, він – не сума.
Не запалає більш вогнем
Моя крилата пісня – дума.
А живі слова
Змовкли, скам’яніли.
Не росте трава
Та, що ми любили,
По якій гуляли
Рано навесні.
Зорі малювали
Казку нам у сні.
Хату колисали
Теплі вечори,
Ночі підіймали
Бархат – прапори.
Місяць грав по краю
Золотим конем.
Ой, я точно знаю -
Я не був нулем.
Я Е нiщо...
© Copyright: Владимир Ивашина 2, 2014
Свидетельство о публикации №114060108368
Свидетельство о публикации №114060108368
Рецензии