Были в сетке переплета разноцветны ромбы стекол...
Оттого, что я жизнью пьянел до сердечного звона,
больше верного хлеба неверную волю любил,
отпусти мне грехи, тёмноликая матерь-икона,
и на доброе слово напутствуй толикою сил.
Оттого, что я кожею чуял прохладные травы,
в азиатском загуле глотая горячую соль,
ты не сыпь мне, судьба, на разбитые губы отравы
и молитву сложить на исконном наречье позволь.
И смиренье грешно и с собою всё муторней биться,
и утробным порокам уже не отыщешь начал.
Только, ветра вдохнув, продолжаешь и жить, и молиться,
и тянуться к Нему, Кто нас редкою мукой венчал…
Да вот будут ли впрок наши скорби, что издавна с нами?
Наша гибель-гульба и теперь – на свету, на миру…
Шелестят тополя, как живое зелёное знамя,
искупительно плещут на солнечном майском ветру.
* * *
Деревянные перила, деревянные террасы,
деревянные ступени грустным голосом поют,
ибо время все бездушней - год от года, час от часа -
перемалывает в пепел перепончатый уют.
И зернистый, и слоистый, искры смол живородящий,
плыл наследный дом сосновый, зыбок и одушевлен.
В летнем коконе веранды, в древесине говорящей
перламутровою жилкой трепетал легчайший сон.
Были в сетке переплета разноцветны ромбы стекол,
терем склеен был из хвои и стрекозьего крыла...
Кто звенел там чайной ложкой, кто орех щипцами щелкал?
Чья беседа по овалу вкруг столешницы текла?
Кто там в платье светло-синем загорелыми руками
над фамильною посудой рано утром ворожил?
Кто входил, ступая грузно, великаньими шагами?
Я один сегодня помню, кто до смерти в доме жил...
Я один на свете вижу те сосновые ступени.
На веранде - капли воска, брызги битого стекла...
И в саду, давно ничейном, холодны дерев колени,
и записка поминанья одинока и бела...
Свидетельство о публикации №114060104780
Счастья Вам! радости в Жизни!
Небесного покровительства ..
и - прощения всех грехов..
С уважением,
Николай Сысойлов
=================
http://www.stihi.ru/2014/08/03/8204
ГРАЛИ В СІТЦІ ПЕРЕПЛЬОТУ РІЗНОБАРВНІ РОМБИ СТЕКОЛ..
(переклад на українську мову: Николай Сысойлов)
***
«Від того', що життя'м я п'яні'в до серце'вого дзво'ну,
бі'льше ві'рного хлі'ба неві'рну свобо'ду люби'в,
відпусти' всі гріхи', Ма'тір Бо'жа», – цілу'ю іко'ну
і в моли'тві свої'й сподіва'юсь на ди'во із див.
Від того', що я шкі'рою чу'яв, мов щу'пальцем спру'та,
Прохоло'дність від трав, азіа'тську ковта'ючи сіль,
ти не сип мені', до'ля, на гу'би розби'ті.. отру'ти –
дай на щи'ру моли'тву насна'ги, натхне'ння та сил.
І змири'тись грішно' – і з собо'ю так ва'жко вже битись,
бо утро'бних поро'ків вже зо'всім не ви'дно нача'л.
Ті'льки, ві'тру вдихну'вши, продо'вжую жи'ти й моли'тись, –
і тягну'тись до Ньо'го, Хто з му'кою нас повінча'в ...
Та чи бу'де нам сенс від скорбо'ти, що в смуток Сатрапу
на'ших і'грищ та гу'льбищ весе'лих скоро'чує час?
Шелестя'ть на вітру', мов споку'т зелені'ючий пра'пор,
три топо'лі близь Хра'му, де Ма'тері Бо'жій мій глас.
***
Николай Сысойлов.
02-03.08.14
Николай Сысойлов 04.08.2014 06:08 Заявить о нарушении
Вот, немного подкорректировал, думаю, что та к будет точнее -
***
«Від того, що життям я п'янів до серцевого дзвону,
більше вірного хліба невірну свободу любив,
відпусти мені гріх, Богородиці темна ікона, -
у молитві своїй сподіваюсь на диво із див.
Від того, що я шкірою чуяв липневі спокути,
в прохолоді трави азіатську ковтаючи сіль,
ти не сип мені, доля, на губи розбиті отрути –
та на щиру молитву надай і натхнення, і сил.
І змиритись грішно – і з собою так важко вже битись,
бо давне не угледіш утробним порокам начал.
Тільки, вітру вдихнувши, продовжуеш жити й молитись, –
і тягнутись до Нього, Хто з мукою нас повінчав…
Та чи буде нам зиск від скорбот, від тієї наснаги,
що спиняє нарешті всім ігрищам, гульбищам час?
Шелестять на вітру, мов зелені та сонячні стяги,
три тополі – мов шепіт небесний до нас…
Перевёл
Николай Сысойлов.
02-03.08.14
С уважением, С.Ш.
Сергей Шелковый 04.08.2014 11:14 Заявить о нарушении
Сейчас вставлю к себе на страничку!
СПАСИ_БО!
С уважением,
Николай Сысойлов
Николай Сысойлов 04.08.2014 11:28 Заявить о нарушении
поправьте, будь ласка.
Спасибо и за иллюстрации к вывескам стихов.
С уважением, С.Ш.
Сергей Шелковый 04.08.2014 11:33 Заявить о нарушении
но еще вопрос:
--
бо давно не угледіш
--
насчет "угледіш".. - может, Вы имели в виду: "угледів"?
Николай Сысойлов 04.08.2014 11:45 Заявить о нарушении
С уважением, С.Ш.
Сергей Шелковый 04.08.2014 11:55 Заявить о нарушении
* * *
Аве, серпень! У сонця в дозрілому шарі
настоялося літо густим каберне.
У футболці – з бавовни найлегшої хмари –
ти летиш, моя юність, шукати мене.
Там, де м'ята закоханих губ не зім'ята,
прана – пряна і п’яна - кружляє, мов сон.
Мир тобі та натхнення, співучий співбрате,
яблуневий та перестий, міф-Авалон!
Мир тобі, непривітних часів молодиця,
гачкуватого профілю чайка-мартин!
Треба далі летіти!.. – бо зранку насниться,
що ізнов нерозмінного сонця алтин,
десь в Криму закотився за чорнії гори...
Хай душа Твоя, Господи, ллється на Світ,
хай нам нам висточить двом – пари чарок кагору,
і для щастя мовчання, і для уговору:
аве, серпень, дозрілий, мов торба Пандори,
аве, вічного сенсу у просторі слід...
перевёл на украинский
Николай Сысойлов
Сергей Шелковый 04.08.2014 13:56 Заявить о нарушении
что-то не то и не тем пальцем нажал... Даруйте.
С уважением. С.Ш.
Сергей Шелковый 04.08.2014 13:59 Заявить о нарушении
сейчас вставлю у себя на страничке!
Браво!
С уважением,
Николай Сысойлов
Николай Сысойлов 04.08.2014 14:17 Заявить о нарушении
СПАСИ БО!.. за великолепную корректировку!..
да, заметил, что дважды "нам нам" повторяется:
--
хай нам нам висточить двом – пари чарок кагору
--
тоже - подправил!
---------------------
Удачи вам в Творчестве, Сергей!
С уважением,
Николай Сысойлов
Николай Сысойлов 04.08.2014 14:29 Заявить о нарушении