Коли годинник поспіша
Я не сама у ці хвилини,
Коли годинник поспіша,
Бо є зі мною, Бог єдиний,
А поряд з Ним моя душа.
Вчорашній день уже минуле,
Над завтра влада не у нас.
Як мить роки всі промайнули
І далі промайнуть не раз.
Запалену свічу в долоні
Тримаю міцно, стережу
Від вітру, що тихенько стогне –
Свою я віру бережу.
Її там легко розхитати,
І затремтить свіча в руках,
Тому і мушу захищати,
Щоб вогник з неї був в очах.
Роки в майбутнє поспішають,
Для них і місце є і час.
Всіх хто спізнився – не чекають,
Тому так мало часу в нас.
Нехай вітри тут шаленіють,
Але є тиша неземна,
Вона собой слабких покриє,
І з Неба поміч дасть вона.
Украинский стих
© Copyright: Валентина Коц, 2014
Свидетельство о публикации №114060104735
Свидетельство о публикации №114060104735
Рецензии