Суди, як наука Твоя –
Так боляче, сил вже нема,
Коли в епіцентрі них я,
Коли на душі лиш зима.
І кроки все важче стають,
І хрест нижче гне до землі,
Він виснажив душу мою,
Дійти не дає взагалі.
Я знаю, що благо у нім,
І Бог понад силу не дасть,
Але все ж у відчаї тім
Мій дух в боротьбі вже зламавсь.
О, Боже, в печалі оцій,
Коли щільно хмари зійшлись
Пішли мені спокій святий,
У час цей зі мной залишись.
Поки б'ється серце моє,
Надії вогонь ще не згас,
І в ньому упевненість є,
Що буде все добре у нас.
Суди, як наука Твоя,
В них бачу шляхи провидінь.
По ним і проходжу тут я
І Ти зі мной поряд один.
Суди, як наука Твоя...
© Copyright: Валентина Коц, 2014
Свидетельство о публикации №114060104648
Свидетельство о публикации №114060104648
Рецензии