249. Ромашка

Росте в полі біла ромашка ,
Мою жінку звати Наташка .
Я ромашку в полі зриваю ,
Свою жінку дуже кохаю .

Наташка , Наташка
Неначе ромашка .
Моя ти єдина ,
У світі найкраща .

В мене жінка дуже вродлива ,
Бо такою мати родила .
І вона мене покохала ,
Бо до мене , ще не гуляла .

Наташка , Наташка
Неначе ромашка .
Моя ти єдина ,
У світі найкраща .

Я зплету з ромашок віночок ,
В мене є дочка і синочок .
Як дочку й синочка побачу ,
То в душі від радості плачу .

Наташка , Наташка
Неначе ромашка .
Моя ти єдина ,
У світі найкраща .

Не даремно роки летіли ,
Ми дочку й синочка ростили .
І в душі від радості плачу ,
Як дочку й синочка побачу .

Наташка , Наташка
Неначе ромашка .
Моя ти єдина ,
У світі найкраща .

Росте в полі біла ромашка ,
Мою жінку звати Наташка .
На ромашку я задивлюся ,
До Наташки я пригорнуся .

Наташка , Наташка
Неначе ромашка .
Моя ти єдина ,
У світі найкраща .