Мені на зустріч пан іде поважний, гарно вбраний.
Та ледве ноги він свої переставляє.
Йти легше, впевненіше, веселіше
Йому животик круглий заважає.
Жінка, що виношує дитину,
Із гордістю несе такий живіт.
А він чого? Про що він думає?
Невже не милий білий світ?
Його живіт - це справжня бомба.
І хто йому це зможе пояснити?
Бомба сповільненої дії.
Його життя вмить може зупинити.
Таких панів я зустрічаю часто,
І їм завжди дивуюсь я.
Чому вони з собою таке роблять?
Забули про безцінність свого життя?
Пан поважний
© Copyright: Татьяна Мазарова, 2014
Свидетельство о публикации №114053107623
Свидетельство о публикации №114053107623
Рецензии