Додався ще рік до життєвого стажу,
Ще трішечки срібла на скроні лягло,
Побільшало друзів в тіснім екіпажі,
А кілька бажань в небуття відійшло…
Вже втомлений вітер до берега кличе.
Черговий листок впав із древа життя.
Мені легковажність вже зовсім не личить,
Хоч ще бешкетують часОм почуття.
Вже більше цінуєш коханих і друзів,
Дива помічаєш в звичайних речах,
Відверто радієш натхненниці-музі,
Ще мрієш про принца в безсонних ночах.
Про того, хто хвилі натхнення дарує,
Хто в серці надовго коріння пустив,
Чий образ уяву і душу чарує,
Хто шле почуття і дивнИй позитив.
Знаходжу в косметиці втрачені фарби.
Вже від об’єктивів ховаю лице.
І лише усмішка розгладжує карби,
Хоч стежка життя поросла чебрецем…
Прожита вже більша його половина.
З засніжених гір дмуть північні вітри.
Щороку я сходжу на нову вершину.
Сьогодні їх в мене – уже 43!..
Моi роки - життя вершини
© Copyright: Ирина Визняк, 2014
Свидетельство о публикации №114053100584
Свидетельство о публикации №114053100584
Рецензии