Дві вічності заснули під вікном
і дощ холодний б'є не в вікна, ... - в душу.
Я заблукала між реальністю і сном.
В холодну ніч я спогадами грію душу.
Візьму альбом, твою сорочку одягну,
щоби відчути тепло твого тіла
На спогадах своїх я присягну,
що дочекатись вистачить мя сили!
Гіркою кавою проллється знов пітьма
і тиша виклик надсилає - “ти сама!”
зіниці вікон дивляться докірливо в душу,
будинків сірих в мою сіру душу...
30-31/05/2014
двi вiчностi...
© Copyright: Галина Недашковская, 2014
Свидетельство о публикации №114053103334
Свидетельство о публикации №114053103334
Рецензии
