***

Хай я буду тобі хрестом від всіляких лих,
Оберегом твоїм таємним, маленьким дивом.
Я молюся, щоб ти був понад усе щасливим,
Як, напевно, зі мною був би...але не зміг.

Хай ніколи тобі не знати зворотній шлях,
Що від власного серця тягне, бо розум кличе.
Та на дві половини ділить. Нехай обличчя
Твоє буде так саме ясним. Хай жоден цвях

На твоєму шляху не трапиться. Не журись,
Я не вмію казати краще, ніж є, та грати.
Я скоріше помру від власної злої правди,
Що ніколи не будеш поруч...хоча ти скрізь.

Це життя. І земля терпляче тримає всіх,
Хто торкнеться її живого святого лона.
Моя рідна душа, не треба цього полону -
Нам дорожча хвилина щастя за роки втіх.

І про те не шкодуй, що знати мене на смак
Не вдалося: я просто жінка... та трошкі інша.
Яка просто кохає, просто живе і пише
Цю дурню, що тобі відома, напевно, й так.

Все минеться колись. Якщо й не з моїм ім'ям
На збліднілих вустах підеш до Його країни,
Нагадай про моє прохання Йому єдине.
Він згадає і зрозуміє, про що це, сам.

Хай я буду тобі хоч часткою від того,
Чим для мене є ти (коханням - це дуже мало).
Головного тобі так, мабуть, і не сказала,
Бо не знаю, як словом вимовити всього.

Хай я буду тобі, і крапка. Ні, краще три.
Сам вирішуй, що після них - ось моя довіра.
За відвертість статті нема, та жорстока міра.
Якщо вирішиш все закреслити, говори.

А допоки ця нитка тягнеться і тремтить,
Поки в серці пульсує пташкою кров гаряча,
Ти під захистом, ти щасливий. І я це "бачу"
(Відчуваю). І ось тому мені не болить.