Кінцева зупинка.
Ти скажеш просто : «Ну, бувай!»
З вікна рукою не "помашеш"…
Старий облуплений трамвай
Розділить нАвпіл зустріч нашу…
Ти борг віддав. Почав плести
НовИй роман – із нОвих літер…
В думках когось вже пестиш ти
Зі шкіри ніжним оксамитом…
Грайливі бісики в очах,
УсмІшка звАбливо-лінива...
Струнке зворушене дівча
Ховає погляд несміливо…
Я заздрю їй. Вона іще
Не знає, що буває зрада.
І я колись… Навіщо щем…
Невинність юності принадна…
…А я вдивляюсь кОтрий день
В трамвайного вікна пустелю.
Та знов трамвай повз мене йде.
Ні! Через душу. По тунелю.
По рейках серце стукотить,
Дзвінком – слова твої останні.
Не повернути ні на мить
НавпІл розділене кохання…
Конечная остановка. укр
© Copyright: Ирина Бондарь Левобережная, 2014
Свидетельство о публикации №114053009966
Свидетельство о публикации №114053009966
Рецензии