Творча робота з Експериментально психолог на тему

Міністерство освіти і науки України
Київський національний торгівельно-економічний університет
Кафедра психології

Творча робота з Експериментальної психології на тему:
«Дослідження функціонального стану студента протягом робочого циклу»


Виконав студент
3 курсу 1 групи
ФФБС
Владимир Євгеній
Науковий керівник: Миронець С.М.

Київ 2014
Вступ

 Поняття "функціональний стан" було введено, насамперед, для характеристики стану людини, пов'язаного з виконанням певної діяльності. Таким чином, це поняття було відокремлено від різних станів, які до виконання діяльності відношення не мають.
Поняття функціонального стану широко використовується у фізіології, нейрофізіології, психології, ергономіці та інших науках. Це зумовлено тим, що в різних сфера життєдіяльності людини успішність праці, навчання, творчості, фізичне і психічне здоров'я залежать від її функціонального стану. Функціональний стан є неодмінною складовою будь-якої діяльності.
А ефективність діяльності завжди залежить від функціонального стану.  Функціональний стан є результатом динамічної взаємодії організму із зовнішнім середовищем, який характеризується проявами якостей і властивостей організму людини, які прямо або опосередковано визначають її діяльність. Цей стан залежить від багатьох факторів: мотивації, змісту праці, рівня сенсорного навантаження, вихідного рівня активності нервової системи, індивідуальних властивостей вищої нервової діяльності. Так, люди із сильною нервовою системою менш стійкі до монотонічної праці і в них раніше за слабких знижується рівень активності нервових процесів. На формування функціонального стану людини значно впливає адекватність виконуваної діяльності.  Існує декілька підходів до визначення функціонального стану. Функціональний стан визначають як:
          - фізіологічний стан організму і його систем (будь-який стан є функціональним, тобто відбиває рівень функціонування організму в цілому чи окремих його системах, а також саме виконує функції адаптації до даних умов,
        - фонову активність центральної нервової системи, що супроводжує ту чи іншу діяльність; при цьому зміни функціонального стану залежать не тільки від збудливості головного мозку, а й від його реактивності, лабільності та інших властивостей;
Останнє визначення можна конкретизувати за допомогою двох підходів:
1) функціональний стан визначається як комплекс взаємопов'язаних фізіологічних реакцій;
2)функціональний стан оцінюється за результатами трудової діяльності людини і розглядається як цілісна багатокомпонентна характеристика зовнішніх поведінкових та внутрішніх функцій організму людини, за допомогою яких можна оцінити властивий їй у даний момент рівень активності вищих психічних функцій та фізіологічних систем, що зумовлюють виконання трудової діяльності. Дуже близьким із поняттям функціонального стану є поняття "психофізіологічний стан". На відміну від розуміння стану людини як простого комплексу чи сукупності показників, поняття психофізіологічного стану відразу почали розглядати вже як єдину систему, спираючись при цьому на методологічну базу теорії функціональних систем. Уявлення про системну організацію психофізіологічного стану знайшли своє підтвердження в експериментальних дослідженнях.
Об’єктом дослідження  – функціональний стан студента.
Предметом – дослідження динаміки працездатності студента протягом робочого циклу (тобто одного місяця).
Методи дослідження -  аналіз і узагальнення літературних даних з проблеми яка вивчається; вимірювання частоти сердцевих скорочень, проба Штанге та Генча, Степ-тест, методика САН, таблиця Шульте.
         Теоретичний аналіз і узагальнення літературних джерел.
         Вивчення науково-методичної літератури дало змогу виділити проблему рухової активності і стану здоров’я студенської молоді, співставленням різноманітних точок зору науковців це дозволило визначити основні підходи стосовно сучасного розуміння поняття про  здоров’я молоді. Відповідно до цього ставилась мета, задачі, об'єкт і предмет дослідження, та проведено експериментальне вивчення фізичного стану і рівня фізичного здоров’я  студентів  спеціальності «психологія».
       Організація дослідження: З метою узагальнення основних причин  працездатності студентів, та визначення факторів які  забезпечують здоров’я проводились різні методики як тести так і методики які потребували фізичного навантаження. За характером всі дослідження були індивідуальні, що ставало перешкодою зібрати  матеріал за мінімальний час та звести всі дані для визначення працездатності студентів 1 групи 3 курсу спеціальності «психологія».


















Для визначення працездатності студентів спеціальності «психологія» було використано методику «Частота серцевих скорочень» нам потрібно було в цілому визначити, як серце зберігає свою працездатність на протязі робочого дня в період одного місяця.
          Час проведення пульсової діагностики
Багаторічна практика показала, що кращий час для пульсової діагностики вважається між 11-13 годинами, тобто в проміжку між сніданком і обідом. В цей час доби пульс буває спокійнішим і стійким. Не слід перевіряти пульс:
- безпосередньо після прийому їжі, алкоголю або ліків,
- при гострому відчутті голоду,
- після важкої фізичної роботи або напруженої розумової праці,
- після масажу,
- після ванни або сексу,
- після перебування у вогню, на сонці або морозі,
- погано виспався.
в критичні дні (у жінок).
Нормальна частота пульсу для різних вікових категорій :
- дитина після народження 140 уд / хв
- від народження до 1 року 130 уд / хв
- від 1 року до 2 років 100 уд / хв
- від 3 до 7 років 95 уд / хв
- від 8 до 14 років 80 уд / хв
- середній вік 72 уд / хв
- похилий вік 65 уд / хв
- при хворобі 120 уд / хв
- незадовго до смерті 160 уд / хв
Напротязі кожного дня, три рази на день ми вимірювали пульс. Дані отриманні заносили в спеціальний щоденник для експериментів. Нижче вказані дані середні значення експерименту по тижням.

 Частота серцевих скорочень студентів 1 групи, спеціальності «психологія»





















В отриманих даних від студенті спеціальності «психологія» можна сказати наступне :
 
Пульс здорового нетренованого чоловіка у стані спокою — 70–75 ударів за хвилину, жінки — 75–80. При фізичному навантаженні, зміні емоційного стану, а також при пов'язаних з дефіцитом гемоглобіну в крові та інших захворюваннях частота пульсу збільшується, тому що організм людини стандартно реагує на потребу органів та тканин збільшеного кровопостачання прискоренням серцевих скорочень.
В групі дослідників показано, пульс коливається в середньому від 68 уд/хв. до 86 уд/хв.

Наступним етапом індивідуального дослідження працездатності студентів була методика «Проба Штанге».

         Проба Штанге — функціональна проба з затримкою дихання під час вдиху, для оцінки дихальної функції.
Проба виконується в положенні сидячи. Досліджуваний повинен зробити глибокий (але не максимальний) вдих і затримати дихання якомога довше (стискуючи ніс пальцями). Тривалість часу перерви у диханні відлічують секундоміром. В момент видиху секундомір зупиняють. У здорових, але нетренованих осіб час затримки дихання коливається у межах 40-60 сек. у чоловіків і 30-40 сек. у жінок. У спортсменів цей час збільшується до 60-120 сек. у чоловіків і до 40-95 сек. у жінок.
















«Проба Генча» (затримка дихання на видиху).
Виконується так само, як і проба Штанге, тільки затримка дихання виробляється після повного видиху. Тут середнім показником є здатність затримати дихання на видиху для нетренованих людей на 25-30 с., Для тренованих на 40-60 с і більше.


















«СТЕП-ТЕСТ»
Гарвардський степ-тест - функціональний тест, який дозволяє кількісно оцінити відновлювальні процеси після фізичного навантаження, а також використовується для виявлення і діагностування серцево-судинних захворювань. Чим швидше частота серцевих скорочень повертається до стану спокою, в тим кращій фізичній формі знаходиться організм людини.
Тест був розроблений в Гарвардському університеті США у 1942 році.
Для того, щоб провести гарвардський степ-тест, задається фізичне навантаження у вигляді сходження на сходинку. Для чоловіків висота сходинки має бути рівною 50 см, для жінок - 43 см. Необхідно протягом 5-ти хвилин, виконувати вправу по сходженню на сходинку з частотою 30 разів в 1 хвилину. Кожен підйом та спуск складається з наступних дій:
• підйом однієї ноги на сходинку,
• людина стає двома ногами на сходинку і приймає вертикальне положення,
• опускається на підлогу нога, з якої починалося сходження,
• опускається друга нога на підлогу.
Одразу після закінчення вправи, людина, яка проходить тест, сідає і у неї тричі вимірюють частоту пульсу протягом 30 с, перший раз за проміжок від 60-ї до 90-ї с, другий — від 120-ї до 150-ї с і далі — від 180-ї до 210-ї с. Результати тестування отримуються після підрахунку індексу Гарвардського степ-тесту (ІГСТ):
ІГСТ = t ; 100 / ((f1 + f2 + f3) ; 2),
де t — час сходження на сходинку в секундах, f1 + f2 + f3 — число серцевих скорочень у зазначені вище періоди часу відновлюваного періоду. Величина 100 необхідна для того, щоб отримати цілі значення ІГСТ.

















Методика «САН»
(Методика і діагностика самопочуття, активності і настрою).
Мета методики САН : Експрес- оцінка самопочуття , активності і настрою.
Опис методики САН . Опитувальник складається з 30 пар протилежних характеристик , за якими випробуваного просять оцінити свій стан. Кожна пара являє собою шкалу , на якій випробуваний зазначає ступінь вираженості тієї чи іншої характеристики свого стану.
Інструкція методики САН . Вам пропонується описати свій стан в даний момент за допомогою таблиці, що складається з 30 пар полярних ознак . Ви повинні в кожній парі вибрати ту характеристику , яка найбільш точно описує Ваш стан , і відзначити цифру , яка відповідає ступеню вираженості даної характеристики .
Обробка даних методики САН . При підрахунку крайня ступінь вираженості негативного полюса пари оцінюється в 1 бал , а крайня ступінь вираженості позитивного полюса пари - в 7 балів. При цьому потрібно враховувати , що полюси шкал постійно змінюються , але позитивні стани завжди отримують високі бали , а негативні - низькі. Отримані бали групуються відповідно до ключа в три категорії , і підраховується кількість балів по кожній з них .
Самопочуття - сума балів за шкалами : 1 , 2 , 7 , 8 , 13 , 14 , 19 , 20 , 25 , 26 .
Активність - сума балів за шкалами : 3 , 4 , 9 , 10 , 15 , 16 , 21 , 22 , 27 , 28 .
Настрій - сума балів за шкалами : 5 , 6 , І , 12 , 17 , 18 , 23 , 24 , 29 , 30 .
Отримані результати по кожній категорії діляться на 10. Середній бал шкали дорівнює 4 . Оцінки, що перевищують 4 бали , свідчать про сприятливий стан випробуваного , нижче 4 - про несприятливий стан . Нормальні оцінки стану розташовуються в діапазоні 5,0-5,5 балів. Слід врахувати , що при аналізі функціонального стану важливі не тільки значення окремих показників , але і їх співвідношення .

Таблиця з даними за місяць




































ВИСНОВКИ:

Життєдіяльність і, зокрема, працездатність людини певною мірою визначаються параметрами функціонального стану її організму. Варто зазначити, що запропоновані параметри включають особливості функціонування важливих систем та органів в аспектах фізіологічного, психічного та духовного здоров'я. Сучасні екологічні особливості навколишнього середовища, значна частка шкідливих відходів та викидів суттєво впливають на стан життєдіяльності. Очевидно, що при прискореному темпі життя та в ситуативних стресових ситуаціях наша діяльність може характеризуватися режимом надмірного навантаження.
Для визначення працездатності студентів спеціальності «психологія» було використано методику «Частота серцевих скорочень» нам потрібно було в цілому визначити, як серце зберігає свою працездатність на протязі робочого дня в період одного місяця.
В отриманих даних від студенті спеціальності «психологія» можна сказати наступне :
Пульс здорового нетренованого чоловіка у стані спокою — 70–75 ударів за хвилину, жінки — 75–80. При фізичному навантаженні, зміні емоційного стану, а також при пов'язаних з дефіцитом гемоглобіну в крові та інших захворюваннях частота пульсу збільшується, тому що організм людини стандартно реагує на потребу органів та тканин збільшеного кровопостачання прискоренням серцевих скорочень.
В групі дослідників показано, пульс коливається в середньому від 68 уд/хв. до 86 уд/хв.