Міраж
Тебе я стріла вперше і востаннє,
Розтане стан гнучкий твій ув імлі.
Й лишиться пригір теплого кохання,
Таке, шкода, буває на землі.
Пройшов повз мене тихо і несміло,
Спинив свій погляд мовчки на мені,
А я була збентежена й невміла,
Лиш пам’ятаю вишні чарівні…
Ти раптом зник отак, як і явився,
А може, то були все міражі?
Та певна я, на мене ти дивився,
І дивний слід залишив у душі.
Отож кажу, що вперше і востаннє,
Вже котрий раз весна у гості йде.
Крилом черкнуло бажане кохання,
І вже тепер нема його ніде…
Мираж
© Copyright: Татьяна Лисненко, 2014
Свидетельство о публикации №114053005084
Свидетельство о публикации №114053005084
Рецензии