Я зустрів його випадково в кав'ярні. Виглядав він доволі мляво.
Застісний піджак, чорний комірець і краватка зав'язана аби як.
На столі були лише старі окуляри і майже допита кава,
А в добрій каві, як відомо, головне - вірменський коньяк.
Розмова зав'язалась випадково, але видалась доволі цікава.
Він розповідав про малазійських жінок і відвідані береги.
Жалівся, що коли в нього закінчуються добра кава
Він померає від смутку і від страшної нудьги.
Він казав, що ніколи на місці не можна ставати
Бо конен рух має бути швидкий і рішучий.
Життя це будинок, що вічно буде палати,
А самоспалення процес доволі болючий.
Говорили ми до світанку
Далі кожного чекала дорога.
Пам'ятаю лиш, того ранку
Я вперше повірив в Бога.
27.05.2014
Повiрив в Бога
© Copyright: Максим Волохань, 2014
Свидетельство о публикации №114053000159
Свидетельство о публикации №114053000159
Рецензии