Чуєш, тише моя, я десь поруч,
Наче струмом, наче блискавкою вражає щомиті,
Руки розкинуті, розгорнута душа, власноруч
Я хапатимусь за це повітря...
Я падаю, падаю, бачиш,
Ледве торкаючись долоней, що ніжніші за оксамит,
Тіло тремтить, я сповідаюсь. Реальністю станеш,
Я в очах твоїх бачу казковий свій світ...
Як же довго ішов до тебе,
Руки в темряві навмання викинувши вперед...
Найважчим з усього було пережити без тебе середу,
Щоб горло не обпікав фернет...
Найвищим, за зорі лунає твій голос,
Я лежу на підлозі, тихо-тихо наче мене не існує...
Біля ніг моїх влаштувався могутній безликий Хронос,
Що одвічно всесвітом мандрує...
Хронос
© Copyright: Налоксон Максимович, 2014
Свидетельство о публикации №114053001005
Свидетельство о публикации №114053001005
Рецензии
Очень, очень нежно, искренне-просто и чудесно.
Звучание языка гладит голову изнутри.
Порадовали.
Спасибо.
Всего Вам самого хорошего!
Элиора 30.05.2014 02:57 • Заявить о нарушении
Звучание языка гладит голову изнутри.
Порадовали.
Спасибо.
Всего Вам самого хорошего!
Элиора 30.05.2014 02:57 • Заявить о нарушении
Спасибо Вам большое за тёплые слова!))) Безумно приятно, что Вам понравилось)
Налоксон Максимович 30.05.2014 10:38 Заявить о нарушении
Налоксон Максимович 30.05.2014 10:38 Заявить о нарушении