Я вже не знаю, нічого вже не знаю,
Дощу краплини не змиють з серця біль,
Яку ношу з собою і ховаю
Як скарб у потаємних берегів.
Не відчуваю, я вже не відчуваю,
Вірніше вже не хочу відчувать
Ті спогади які мене лякають
Але на жаль яких нікому не віднять.
Не хочу, я не хочу розуміти,
Що коїться в душі в оцей момент.
То плачу то сміюсь - мов божевілля
Життя знов ставить на мені експеремент.
Так спокійніше, ні на що не сподіватись,
Та розуміння світу знов розірве на шматки
Я так втомилась знов щоранку прокидатись
І розуміти, що я одна, на самоті...
Я так втомилась
© Copyright: Кэтрин Фокс, 2014
Свидетельство о публикации №114052909146
Свидетельство о публикации №114052909146
Рецензии