Мовчить останнє слово осінь.
Розп’явши небо сяє хрест.
Лиш листя щось шепоче досі,
Немов церковний анапест.
І сум з сумою лісом ходить,
Зустрінешся – і не втекти.
Щоночі жовтим пензлем водить
Чи то картини, чи вірші.
І маківки в Христовім храмі
Збираються у синю вись
Злетіти. Й повітряними кулями
Попрямувати за птахами.
Хай не сьогодні, хай колись!
1998-99
Мовчить останн слово ос нь
© Copyright: Сергей Комарецкий, 2014
Свидетельство о публикации №114052907233
Свидетельство о публикации №114052907233
Рецензии
