Червоні маки...
Маки насіяла природа мати
Рясно при дорозі
Ніби червоні краплі долі
Кожної домівки на порозі...
На що хотіла нам вона вказати?
Що це є оберіг, це-осторога?
Чи згадка про страшні часи війни?
Ой, маки, яка тривога обгортає
І в мить стискає груди,
Серце крає...
Скупа гірка сльоза стікає по щоці.
Ідуть роки:
Не повернути нам дідів, батьків, сестер, братів...
Вони приречені нас вічно захищати!
І матінка-Земля шанує їх
Запалює вогнями квіти-маки...
Маки
© Copyright: Людмила Кондрацкая, 2014
Свидетельство о публикации №114052900327
Свидетельство о публикации №114052900327
Рецензии