Чому вочевидь ти мене не шукаеш
Цілуєш квапливо, на мить обіймаєш...
Даруєш свої почуття неземні,
А згодом коханий, немовби втікаєш?!
А я залишаюсь з душею в пітьмі,
Уже за дверима ти тяжко зітхаєш...
Думками ти линеш крізь дощ і сніги,
Чомусь як той вітер зірвавсь, затихаєш!
На вірному серці взялися смужки,
Не добре коли ти до болю звикаєш!
Ти бачиш уже заростають стежки,
Чому вочевидь ти мене не шукаєш?
Чому ти щоразу приходиш ввісні?!
Свидетельство о публикации №114052900253