Ти б знав, що коїться в моїй душі...
Вона кричить і рветься так до Тебе...
А її суть, яка живе в вірші-
Для мене як дарунок з неба.
Ти б тільки знав.., та я мовчу,
Лиш кожен день вдивляюсь в Твої очі,
Від погляду бездонного тремчу...
І знов тікаю в несамотні ночі.
Якби ж Ти знав, що коїться в моїй душі...
Вона кричить і рветься на частинки...
Чому в моїх очах німі дощі?-
Ми не одного серця половинки.
Ти б лише знав.., та я мовчу,
Боюсь його Тобою не назвати,
Коли в обіймах через сон лечу,
В думках до Тебе, щоб поцілувати...
PS.Не відпускає й досі відголосся...
Я згадую Тебе і знов тремчу.
Можливо, це прощання відбулося?
Душа кричить, а я- мовчу, мовчу...
12.05.2014р.
Якби ж Ти знав...
© Copyright: Галина Кицюк, 2014
Свидетельство о публикации №114052900136
Свидетельство о публикации №114052900136
Рецензии