в одну мить сплющилися очі,
і стало небо чорним проваллям думок
без мрій учорашніх… сьогодні
в зажурі німій не проб’ється струмок,
як спливуть і час, і надія,
як закам’яніє світ любові двох
серць... їм не стати одним Серцем,
коли сліпі їх душі, сліпа віра
у непідступне уяві завтра…
обман життя, ілюзія, полон…
вже більше не дивується ніхто,
і не ховається ніщо – немає...
в одну мить...
© Copyright: Виктор Сурженко, 2014
Свидетельство о публикации №114052809397
Свидетельство о публикации №114052809397
Рецензии
