Вмирали і вмирають хлопці,
За те щоб дати цим жлобам,
Одівши вишиті сорочки,
З трибун брехати знову нам.
Про те що буде мир і спокій
І що добробут прийде з ним,
Що винесли з невдач уроки
І навіть що повернуть Крим.
Ви хоч би ями на дорогах
Забрати якось спромоглись,
Тай з суддів наших дуже строгих
Добились правди хоч колись.
З будинків заберіть корита,
З тих де міністр і депутат,
Тоді у двері їх відкриті
«Свині» прийти і не захтять.
Може прийдуть нарешті люди,
Що люблять щось окрім грошей.
Їм не байдуже може буде
Бідність країни і людей.
І от вони, вже доторканні,
Зарплати зменшують собі
І віддають тим хто в Афгані,
Тим хто в Чорнобильській біді.
І добудовують лікарні,
Будинки для дітей сиріт,
Сажають в тюрми тих безкарних,
Що нищили наш славний рід.
Звучить неначе казка-мрія.
Прийде ж до влади новий клан,
Знову від розкоші здуріє,
А нам..що нам? А нам Майдан…
Казка-мр я
© Copyright: Сергей Заграбайло, 2014
Свидетельство о публикации №114052808680
Свидетельство о публикации №114052808680
Рецензии